• Черный Facebook Иконка
  • Черный Twitter Иконка
  • Черный LinkedIn Иконка
  • pngwing.com (16)
  • Черный Pinterest Иконка

В’ЯЧЕСЛАВ ГЕРАЩЕНКО
ГЕЛЕНА САВРУК
ВІКТОР ОКСЕНЮ

 
ДОДАНА ЦІННІСТЬ «ПО-КРУПНОМУ»

Як створити таку додану цінність, щоб результат відрізнявся від вкладених ресурсів не на відсотки, а в рази (а краще – на порядки)? Таке питання ми поставили перед собою під час міжнародного навчального модуля учасників MBA kmbs до США і Нідерландів.

Ill_Dodana-cinnist-po-krupnomu.jpg

Чому ми вибрали ці країни?

По-перше, існує радикальна різниця в ефективності бізнесу між цими двома країнами та Україною. Наприклад, у 2013 році продуктивність праці середньостатистичного нідерландця становила $72 за годину, американця – $65, українця – $5 (без урахування паритету купівельної спроможності, за курсом долара станом на 2013 рік). Навряд чи американський працівник натискає на кнопки клавіатури чи бігає у 13 разів швидше, ніж українець. Нас зацікавило, чим пояснюється така різниця в продуктивності.

Друга причина нашого вибору полягала у втіленні в цих державах складних управлінських концептів, які дають змогу досягати надзвичайно високих результатів. Навчальний модуль було сфокусовано на чотирьох концептах: бізнес-екосистеми, кластери, публічно-приватне партнерство (РРР), інноваційні бізнес-моделі.

Ми вирішили поділитися з вами п‘ятьма кейсами, кожен із яких по-своєму відповідає на запитання: як створити додану цінність «по-крупному»?

Як зі старого приміщення зробити популярний готель?

Шарлі Мак Грегор – шотландський підприємець. У 1982 році його батьки заснували компанію з будівництва студентських гуртожитків для Единбурзького університету. На початку 2000-х років Шарлі почав відчувати, що нинішньому поколінню студентів потрібне інше середовище, не таке, як було у 1980-х. У ньому має бути вишуканий дизайн, активне соціальне життя і водночас – зручний приватний простір. Так у 2012 році з’явився перший The Student Hotel – гібрид модерного готелю та студентського гуртожитку.

Перший The Student Hotel було відкрито в Роттердамі, наступні – в Амстердамі та Гаазі. Вибір зупинився на них, бо, по-перше, ці міста – університетські хаби в Європі. А по-друге, в Нідерландах був доступ до дешевих будівель через кризу комерційної нерухомості. У центрах міст 20–30 % приміщень були порожніми. Найбільшим власником цієї нерухомості був пенсійний фонд, головний нідерландський інвестор. Сьогодні він – провідний партнер The Student Hotel.

СЬОГОДНІ ПРОГРЕСИВНІ КРАЇНИ РОЗГЛЯДАЮТЬ СВОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КЛАСТЕРІВ, А НЕ ГАЛУЗЕЙ

Новий готель цієї компанії зазвичай відкривається у порожньому будинку, розміщеному недалеко від університетів. Зсередини будівля повністю реконструюється під готельні номери (від 200 до 600) і публічний простір.

Що отримує студент? Комплексне рішення під одним дахом – для проживання, навчання, роботи й відпочинку. А саме: кімнату з усіма готельними сервісами, яка в середньому на 30% дешевша, ніж орендована квартира. Окрім того – території для навчання, спільного відпочинку, зустрічей, кафе, спортзал, навіть аудиторії. Додатковий бонус – велосипеди, користування якими входить у вартість  кімнати.

Студент сплачує не за цілий рік проживання, а лише за дев’ять місяців. У літній період – «мертвий» сезон для університетів – The Student Hotel перетворюється на готель для туристів. Протягом навчального року студенти займають близько 80 % кімнат, а 20% лишається для туристів. Результат – заповненість номерів практично на 100% 365 днів на рік.

The Student Hotel укладає угоди з провідними університетами міста. Також проект завжди має підтримку місцевої влади, тому що готелі-гуртожитки розміщені не в епіцентрах туристичних маршрутів і в приміщеннях, які до того стояли порожніми. Відкриття такого готелю підвищує активність і стимулює економіку району.

У 2014 році The Student Hotel переміг у престижному міжнародному конкурсі «Найкраща готельна інновація року». Сьогодні компанія розширюється на всю Європу. У 2015-му було відкрито готелі в Парижі та Барселоні, у планах до 2020-о – довести готельний фонд до 10 тис. кімнат з капіталізацією – $1 млрд.

Де взяти €600 млн, щоб врятувати людей від повені?

У 1993-му і 1995 роках 22 тис. жителів провінції Лімбург (південь Нідерландів) постраждали від повеней. Річка Маас, яка несла талі води з Франції, розливалася саме на цій території. У 1995–1997 роках муніципалітет збудував на річці дамби. Та це було тимчасовим рішенням, яке не гарантувало на майбутнє абсолютного захисту від затоплення.

СЬОГОДНІ НАВІТЬ ДУЖЕ ПРОСТИЙ ПРОДУКТ Є РЕЗУЛЬТАТОМ ВЗАЄМОДІЇ БАГАТЬОХ БІЗНЕСІВ

Першою компанією, яку Аліна Адамс переконала в необхідності встановити у себе її ноу-хау, була Google. Вона згодилась заплатити $200 тис. за один пристрій Artveoli.

Як залучити в гірську долину 3,3 млн туристів за рік?

Долина Напа – винна локація в Каліфорнії. На її території (розмірами 40 на 10 км) розміщено 9 містечок і проживає 125 тис. людей. Це одна із найвідоміших винних долин світу, хоча в регіоні виробляється лише 4 % американського вина.

У 1950-х роках власники найбільших винарень долини Напа почали регулярно спілкуватись. Так була створена The Tuesday Lunch Group. Щовівторка вони разом обідали та думали, як зробити долину Напа найкращим винним регіоном світу.

За словами професора Пола Вагнера, який є знавцем місцевого винного бізнесу, піонери долини були складними та незручними співрозмовниками. Але вони добре  розуміли, що лобова конкуренція вбиває потенціал регіону. Тому обрали для себе метафору Олімпійської команди: «Кожна винарня хоче отримати золото, але тренуємося ми разом».

Сьогодні долина Напа – це понад  400 винарень, практично кожна з яких має дегустаційні зали або ресторани для відвідувачів. Сайт booking.com пропонує 105 готелів та апартаментів в регіоні, 15 із них – п’ятизіркові, 30 – чотиризіркові. У долині працює 125 ресторанів, які у 2014 році отримали 11 зірок Michelin. Там є аеропорт, який приймає приватні та чартерні рейси, є сім полів для гольфу.

У 2014 році долину Напа відвідали 3,3 млн. туристів. І витратили там $1,63 млрд. Професор Вагнер каже: «Напа продає не вино, а квиток на канікули. Далеко не всі наші вина – найкращі. І, за великим рахунком, наші конкуренти – це не Бордо, а Лас-Вегас, Нью-Йорк і Париж. Долина Напа – регіон, куди можна приїхати й відчути, що таке рай. На кожній винарні вас зустріне консьєрж, завдання якого – забезпечити вам неповторний винний досвід і відпочинок».

Власники винарень долини Напа створили те, що у 1990 році Майкл Портер назвав бізнес-кластером. Це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, що, конкурують, співпрацюючи. Сьогодні прогресивні країни розглядають свою конкурентоспроможність через призму кластерів, а не галузей. Такий підхід дає змогу об’єднувати групи людей, об’єднувати індустрії, а також університети навколо конкретних галузей. Така взаємодія спроможна породити ціле, яке є більшим від суми його частин.

СПІВПРАЦЯ ТА КОНКУРЕНЦІЯ ВОДНОЧАС – НА ТАКОМУ ПРИНЦИПІ БАЗУЮТЬСЯ СТРАТЕГІЇ БІЗНЕСІВ, РЕГІОНІВ, КРАЇНИ В ЦІЛОМУ

Як під одним дахом створити інтернет, комп’ютерну мишку та ще сотні інновацій?

 

SRI International (Stanford Research Institute) – це дослідницький інститут зі штаб-квартирою у Кремнієвій долині. У 1970 році він юридично відділився від Стенфордського університету, залишившись інтегрованим у його екосистему завдяки професорам і дослідникам.

Цей інститут став одним зі світових драйверів інновацій. Інтернет, програма голосового пошуку Siri, LED-телевізори, ліки від раку, штучні м’язи, роботи-хірурги – все це придумано тут.

Ксаба Шабо, представник SRI International, пояснив учасникам навчального модуля головну ідею SRI International: «Ми – душа Кремнієвої долини. Люди із двох тисяч найбільших компаній світу їдуть до нас один раз на рік. Кожна з них запитує: що у нас новенького? Ми самі нічого не виробляємо, ніколи не конкуруємо зі своїми клієнтами. Чесно кажучи, ми й не можемо нічого виробляти, тому що завжди були би надто рано на ринку. Наприклад, комп’ютерну мишку ми придумали у 1964 році».

Один із провідних партнерів SRI International – уряд Сполучених Штатів. Абсолютна більшість інноваційних проектів створюється на державне замовлення, а згодом комерціалізується на ринку. Ксаба додає: «Зараз у нас справи непогані – уряд хоче посилити перехід від економіки виробництва до економіки інновацій».

SRI є містком між освітою та корпораціями. Її успіх неможливий без Стенфордського університету, де у фокусі –  фундаментальні науки. Інститут є частиною складної бізнес-екосистеми Кремнієвої долини, до якої включені дослідники, університети, великі корпорації та держава.

Насправді Кремнієва долина виходить далеко за межі гір Каліфорнії. Вона доводить наочно, що ключове питання для сьогоднішнього управлінця – частиною якої екосистеми він є, і яка його роль в ній. Тому що в наші часи навіть дуже простий продукт є результатом взаємодії багатьох бізнесів.

Coopetition (cooperation + competition) – cлово, яке ми дуже часто чули від спікерів у США та Нідерландах. Співпраця та конкуренція водночас – на такому принципі базуються стратегії бізнесів, регіонів, країни в цілому. Цей принцип закладено в основу усіх чотирьох концептів, на яких ми сфокусувалися: бізнес-екосистем, кластерів, РРР та інноваційних бізнес-моделей. Дуже ймовірно, що coopetition є однією з відповідей на питання про додану цінність «по-крупному».

Джерело: Open

READ
ABOUT
THIS

Ill_Dodana-cinnist-po-krupnomu_437x437 (1).jpg
Ill_intervyu_04_437x437 (2).jpg
Ill_Tri-chesnoti-novogo-chasu_437x437 (3).jpg

Як створити таку додану цінність, щоб результат перевершував вкладені ресурси не на відсотки, а в рази (а краще — на порядки)? Таке питання ми поставили перед собою під час міжнародного навчального модуля учасників MBA kmbs, який відбувся в США і Нідерландах.

Понад вісім років я керую екосистемами. Досвід створення бізнес-екосистем, управління ними, входження в інші екосистеми дозволяв мені безболісно збільшувати вартість бізнесів у 2−3 рази.

Сьогодні як у західному світі, так і в Україні ми помічаємо повернення філософії в публічний простір. Ми бачимо зростання інтересу до філософії в широкому значенні. Вона пов’язана з набором певних навичок, у яких нині відчувається все більша потреба: вміння читати, писати та говорити. Зараз ми відчуваємо потребу заново відкривати в собі ці компетенції.